Вибори у США можуть відновити дискусію про НАТО

Вибори до Конгресу Сполучених Штатів Америки, призначені на 3 листопада 2026 року, можуть змінити політичний розклад сил у Вашингтоні. Опубліковане 27 жовтня опитування Marist свідчить про перевагу демократів над республіканцями у виборчих уподобаннях громадян. Якщо партія Дональда Трампа втратить контроль хоча б над однією з палат Конгресу, його адміністрація опиниться в нових політичних умовах. Для Європи та України це може стати можливістю повернутися до переговорів про членство України в НАТО.

Йдеться не про очікування, що після виборів Вашингтон автоматично змінить свою позицію. Йдеться про підготовку конкретної пропозиції на випадок, якщо послаблення політичних позицій Трампа відкриє можливості для повторного розгляду питання українського членства. Тим більше, що позиції європейських союзників сьогодні далеко не такі однозначно негативні, як може здаватися.

Вибори, які можуть обмежити свободу дій Трампа

Згідно з опублікованим 27 жовтня дослідженням NPR/PBS News/Marist Poll, серед виборців, які мають намір взяти участь у голосуванні, 52% підтримують кандидатів від Демократичної партії до Конгресу, а 44% від Республіканської. Водночас 44% респондентів розглядають свій вибір насамперед як голосування проти політики Дональда Трампа. Повні результати представлені в дослідженні Marist Poll.

Перевага в загальнонаціональних опитуваннях ще не визначає розподіл місць у Конгресі. Крім того, вибори не стосуються самої посади президента. Незалежно від результатів голосування Трамп залишиться президентом, зберігши значні повноваження у сфері зовнішньої політики. Однак втрата республіканської більшості могла б посилити контроль Конгресу над фінансуванням, рішеннями адміністрації та напрямом політики щодо Росії. Новий склад Конгресу розпочне роботу в січні 2027 року, але політичні наслідки листопадового голосування можуть проявитися раніше.

Саме тому Європі варто підготувати власні пропозиції щодо забезпечення безпеки України, а не чекати готових рішень із Вашингтона. Повернення до теми НАТО не вимагає негайного запрошення України до Альянсу. Насамперед необхідно знову включити питання членства до політичного порядку денного союзників.

Навіть Москва визнає, що без Європи домовитися не вдасться

Важливу зміну в російській риториці продемонструвала заява радника Володимира Путіна Юрія Ушакова від 25 жовтня. З його слів випливає, що попередні переговори Вашингтона з Москвою не призвели до прийняття Києвом запропонованих умов завершення війни. Він також вказав на необхідність враховувати позицію європейських держав у переговорах про припинення війни.

Це не означає, що Кремль відмовився від спроб домовитися безпосередньо з Трампом. Однак ситуація показує обмеження переговорної моделі, за якої Вашингтон і Москва узгоджували б умови завершення війни, а Україна та європейські союзники мали б лише прийняти ці домовленості.

27 жовтня канцлер Німеччини Фрідріх Мерц також наголосив, що США та Росія не можуть вирішувати майбутнє України без участі самої України та європейських держав. Берлін має намір брати участь у формуванні майбутньої архітектури безпеки на континенті.

На першу половину листопада заплановано відновлення переговорів між представниками України, США та Росії. Їхню підготовку підтвердив Володимир Зеленський. Однак наразі немає підтвердження, що переговори стосуватимуться питання членства України в НАТО. Це окреме питання, рішення щодо якого можуть ухвалювати виключно держави Альянсу та сама Україна, але не Росія.

Німеччина не відкидає членства України

Обережну позицію Берліна часто сприймають як заперечення проти вступу України до НАТО. Однак останні заяви німецьких представників свідчать про складнішу позицію.

В інтерв'ю, опублікованому 23 жовтня, посол Німеччини в Україні Борис Руге, який раніше обіймав високу посаду в НАТО, підтвердив, що Берлін розглядає Україну як майбутнього члена Альянсу. Водночас він звернув увагу на принципову зміну: Україна вже не лише отримує військову допомогу, а й сама є важливою частиною європейської оборони.

Це суттєва відмінність. Німеччина не заявляє про готовність негайно прийняти Україну до НАТО, але й не ставить під сумнів саму мету. Відкритими залишаються питання строків, умов і досягнення одностайності всіх 32 держав Альянсу.

Ба більше, ще на саміті у Вашингтоні 2024 року НАТО підтвердило, що майбутнє України пов'язане з Альянсом, а її шлях до членства є незворотним. Запрошення має надійти, коли союзники досягнуть згоди та будуть виконані відповідні умови. Цю позицію закріплено у Вашингтонській декларації саміту НАТО.

Страх перед війною з Росією потребує переоцінки

Одним із найпоширеніших аргументів проти швидкого прийняття України залишається ризик прямого конфлікту НАТО з Росією. Цей аргумент має підстави, однак не враховує суттєвої частини нинішньої ситуації у сфері безпеки.

Росія вже проводить проти держав НАТО гібридні операції: диверсії, кібератаки, дезінформаційні кампанії, політичне втручання та провокації. Сам Альянс офіційно вказав на ці загрози у Вашингтонській декларації. Це не рівнозначно повномасштабній звичайній війні між Росією та НАТО, однак показує, що перебування України поза Альянсом не захистило Європу від російських дій, спрямованих проти її безпеки.

Ба більше, стаття 5 Північноатлантичного договору не передбачає автоматичного обов'язку відправляти війська на фронт. Вона зобов'язує союзників надати допомогу державі, яка зазнала нападу, але залишає кожному з них право самостійно визначати необхідні дії, включно з можливим застосуванням збройної сили.

На практиці держави НАТО вже сьогодні постачають Україні озброєння, навчають військовослужбовців, співпрацюють у сфері розвідки та організовують військову допомогу. Членство означало б не лише зміну характеру зобов'язань, а й включення України до системи спільного оборонного планування НАТО. Союзники були б пов'язані договірним зобов'язанням надавати допомогу в разі збройного нападу, зберігаючи свободу вибору її форми.

Однак це не означає відсутності додаткових ризиків. Якби Україна вступила до НАТО під час активних бойових дій, Альянсу довелося б відповісти на питання, як застосовувати гарантії колективної оборони в разі подальших російських атак. Потрібно було б заздалегідь узгодити правила реагування, обсяг зобов'язань і можливу участь збройних сил союзників.

Цей ризик необхідно порівнювати з протилежним: збереженням України без довгострокових гарантій безпеки та можливістю для Росії відновити свої сили після потенційного припинення вогню. Відкладання рішення теж має свою ціну. Російські загрози не зникнуть лише тому, що Європа відмовиться від розширення НАТО.

Українська армія може зміцнити все НАТО

Війна продемонструвала значення безпілотників, систем розвідки, радіоелектронної боротьби та швидкого пристосування технологій до умов фронту. Україна набула в цих сферах досвіду, який уже використовують її партнери. Одним із прикладів є спільний Центр аналізу, підготовки та освіти НАТО-Україна, що працює в Бидгощі.

Це не означає, що завдяки безпілотникам російський напад на Фінляндію, Естонію чи Польщу став би неможливим. Однак сучасні безпілотні системи суттєво підвищують ціну наступальних операцій та обмежують свободу дій військ. Українська армія привносить у європейську оборону знання, отримані в безпосередньому протистоянні з російськими збройними силами.

Тому питання членства України слід розглядати не лише з погляду зобов'язань, які довелося б взяти на себе НАТО, а й реального посилення оборонних можливостей Альянсу. Для Польщі, розташованої на його східному фланзі, це має особливе значення.

Після листопадових виборів варто мати готову пропозицію

Можлива поразка республіканців на виборах до Конгресу не вирішить автоматично питання українського членства. Дональд Трамп збереже посаду президента, а НАТО, як і раніше, потребуватиме одностайного рішення всіх держав-членів. Також немає гарантій, що новий розклад сил у Вашингтоні призведе до зміни американської політики щодо розширення Альянсу.

Однак Європа може використати цей період для підготовки конкретної позиції. Вона має охоплювати умови запрошення України, можливі етапи інтеграції, правила застосування гарантій безпеки під час потенційного припинення вогню та порядок дій щодо територій, які залишаються під російською окупацією.

Йдеться не про надання Москві права брати участь в ухваленні рішень щодо розширення НАТО. Росія такого права не має. Йдеться про те, щоб європейські держави та Україна увійшли в наступну фазу переговорів із власною узгодженою концепцією безпеки, замість того щоб обмежуватися реагуванням на чужі пропозиції.

Листопадові вибори можуть і не призвести до політичного перелому у Вашингтоні. Але якщо вони послаблять позиції Дональда Трампа, Європа має бути готовою. Обговорення членства України в НАТО не обов'язково має завершитися негайним запрошенням. Однак необхідно повернутися до конкретних рішень, оскільки довгострокова безпека України та майбутнє європейської оборони сьогодні нерозривно пов'язані.