Як конфлікти стають інструментом маніпуляції

Під час масових демонстрацій у Франції 17 жовтня 2026 року в окремих містах відбулися заворушення, підпали, пограбування та сутички з поліцією. У протестах брали участь сотні тисяч людей, переважна більшість яких демонструвала мирно. Рух, започаткований школярами, які вимагали покращення умов навчання, поступово залучив інші суспільні групи, а його вимоги розширилися й охопили питання вартості життя, бюджетної політики та якості державних послуг.

Однак не обов'язково організовувати протест чи створювати суспільне невдоволення, щоб використати його у власних інтересах. Достатньо привернути увагу до наявних суперечностей, подати події у вигідній інтерпретації та донести відповідні повідомлення до різних аудиторій. Соціальні мережі прискорюють цей процес, але сам механізм далеко не новий. Раніше подібну функцію виконували газети, радіо, телебачення та листівки. Приклади з Польщі, України та інших країн показують, що об'єктом маніпуляції може стати як реальний суспільний конфлікт, так і злочин, катастрофа чи навіть повністю вигадана загроза.

Польські фермери та реальний конфлікт, використаний в інформаційних цілях

9 лютого 2024 року польські фермери розпочали загальнонаціональний протест проти аграрної політики Євросоюзу, екологічних вимог та наслідків лібералізації торгівлі з Україною. Блокували дороги й прикордонні переходи. Протест мав конкретні економічні причини, а його учасники вимагали змін, які впливають на рентабельність сільськогосподарського виробництва.

Паралельно конфлікт став об'єктом російської інформаційної кампанії. Як встановила дослідницька організація Digital Forensic Research Lab (DFRLab), із 8 лютого до 8 квітня російські інформаційні ресурси опублікували понад 1500 матеріалів зі згадками про польських фермерів та Україну. Особливо активно висвітлювали інцидент 20 лютого, коли під час протесту з'явився транспарант із закликом до Володимира Путіна вжити заходів проти України, Брюсселя та польської влади. Поліція вилучила транспарант, а справою зайнялася прокуратура.

У повідомленнях, адресованих полякам, наголошували на нібито наявних загрозах, пов'язаних з українськими продуктами харчування та витратами на підтримку України. Українську аудиторію, своєю чергою, переконували, що Польща стає противником України. Використовували російські ЗМІ, Telegram, польськомовні сайти та рекламу у Facebook. Дослідження DFRLab документує, як різні повідомлення адаптували для аудиторій по обидва боки кордону.

Наприкінці квітня 2024 року блокування прикордонних переходів припинилося. Перед цим відбувалися переговори з фермерами, а на рівні Євросоюзу запроваджували додаткові захисні механізми щодо імпорту окремих видів сільськогосподарської продукції. Перша хвиля протестів згасла, проте це не означало ні усунення всіх економічних проблем, ні припинення спроб використовувати польсько-українські суперечності. Цей приклад демонструє важливу відмінність: реальні проблеми протестувальників не виключають подальшого використання протестів іншими суб'єктами.

Диверсія на залізниці: реальна атака та боротьба за її інтерпретацію

У листопаді 2025 року Польща зіткнулася із загрозою іншого характеру. На залізничній лінії Варшава – Люблін відбулися диверсії. Розслідуванням зайнялися поліція, прокуратура та спеціальні служби. Польська влада повідомила про підозри щодо двох громадян України, які, за висновками слідства, ймовірно, діяли за завданням російської розвідки. Згідно з оприлюдненою інформацією, підозрювані залишили Польщу та виїхали до Білорусі.

Паралельно в російських і польськомовних інформаційних каналах почали поширювати альтернативні версії подій. Стверджували, що за атакою стоять українські спецслужби, польські противники підтримки України або західні провокатори. З'являлися також неправдиві повідомлення про нібито зроблені раніше попередження німецьких ЗМІ. Одні публікації ставили під сумнів компетентність польських служб, інші представляли Україну як безпосередню загрозу для Польщі.

Міністерство цифровізації Польщі описало цю кампанію в офіційному повідомленні від 19 листопада 2025 року. Відомство зазначило, що після підтвердження диверсії посилилося поширення антиукраїнських повідомлень, зокрема через платформу X і Telegram. Держава відповіла слідчими діями, посиленням охорони інфраструктури та моніторингом дезінформації. Однак встановлення підозрюваних ще не означає завершення судового розгляду чи з'ясування всіх обставин справи.

Фальшиві повідомлення про мінування: страх без реального теракту

Ще один механізм демонструють масові фальшиві повідомлення про закладені вибухові пристрої. У січні 2022 року українська кіберполіція повідомляла про 339 повідомлень щодо загрози вибуху та понад три тисячі перевірених об'єктів. На жодному з них наявність зазначених вибухових пристроїв не підтвердилася. Згодом подібні хвилі повторювалися. 30 січня 2026 року українська поліція отримала понад 2000 таких повідомлень лише за кілька годин. На момент публікації офіційного повідомлення було перевірено близько 30 відсотків звернень, при цьому на жодному з перевірених об'єктів загроза не підтвердилася.

Небезпека таких випадків полягає у використанні обов'язку державних служб реагувати на загрози. Поліція не може автоматично проігнорувати повідомлення лише тому, що попередні виявилися неправдивими. Кожна тривога може потребувати перевірки будівлі, евакуації людей і залучення правоохоронців. Таким чином, фальшиве повідомлення призводить до цілком реальних організаційних, економічних і психологічних наслідків.

У Польщі також є документально підтверджений приклад. 17 листопада 2025 року Центральне бюро боротьби з кіберзлочинністю (CBZC) повідомило про затримання семи осіб, підозрюваних в організації понад 380 фальшивих тривог, які охопили більш ніж 1500 об'єктів. Було евакуйовано майже 12 тисяч людей. Повідомлення стосувалися шкіл, лікарень, судів, державних установ та інших організацій. Затримання стали результатом багатомісячної оперативної та аналітичної роботи. Справа також показала, що за подібними діями можуть стояти різні мотиви: від злочинної діяльності й шантажу до особистих конфліктів. Немає підстав автоматично приписувати кожен такий випадок іноземним спецслужбам.

Напади на школи та хвиля страху в інтернеті у жовтні 2026 року

Нову хвилю занепокоєння спричинили події в польських школах у жовтні 2026 року. 7 жовтня в Остроленці 19-річний нападник поранив гострим предметом дев'ятьох людей. Наступного дня в Лещидул-Новінах 15-річний підліток напав на працівників школи. Загинула 37-річна жінка, ще двоє людей дістали поранення. Після реальних нападів в інтернеті почали поширювати погрози й повідомлення про нібито заплановані нові атаки, пов'язані з гаслом «кривава п'ятниця».

Наскільки швидко може поширюватися подібна загроза, показує випадок у Пшасниші. За даними прокуратури, 8 жовтня 17-річний підліток підготував відеозапис, у якому йшлося про ймовірний напад на місцевий ліцей. Він розмістив його в закритій групі Messenger, вважаючи це жартом. Один з учасників переслав матеріал до іншої класної групи. Запис почав поширюватися далі й спричинив паніку. Поліція встановила автора, вилучила електронні пристрої, а прокуратура висунула йому обвинувачення. Щоб викликати відчуття небезпеки, реального нападу не знадобилося.

Превентивних заходів було вжито й у Любліні. 12 жовтня місцева прокуратура повідомила про застосування тримісячного тимчасового арешту щодо 21-річного студента Люблінського католицького університету, підозрюваного в підготовці вбивства на ґрунті расової ненависті. Приводом для звернення стали тривожні висловлювання, які помітили учасниці семінару та передали керівництву університету. Університет повідомив правоохоронні органи, які розпочали розслідування. Підозрюваний не визнав вини в інкримінованому йому діянні. Тимчасовий арешт є запобіжним заходом, а не доказом винуватості.

14 жовтня Окружна прокуратура в Любліні повідомила про 14 інцидентів, пов'язаних із погрозами, підбурюванням до злочинів і фальшивими тривогами у школах округу. Частина цих справ стосувалася неповнолітніх, які поширювали погрози й небезпечні матеріали з інтернету. Не було встановлено, що всі інциденти були частиною єдиної централізовано керованої операції. Розмежування реальної загрози, бездумного наслідування та цілеспрямованого нагнітання паніки має тут принципове значення.

16 жовтня Міністерство внутрішніх справ та адміністрації Польщі підбило підсумки операції із забезпечення безпеки шкіл. За даними відомства, було проведено близько 160 тисяч перевірок, затримано 192 особи та розпочато 106 кримінальних проваджень. Також вилучено 155 небезпечних предметів. Міністерство оцінило дії служб як такі, що дозволили взяти ситуацію під контроль. Однак довгострокова ефективність цих заходів потребує подальшого оцінювання. Докладні дані наведено в повідомленні Міністерства внутрішніх справ та адміністрації Польщі від 16 жовтня 2026 року.

Що показують приклади інших країн?

У Великій Британії в липні 2024 року після вбивства трьох дівчаток у Саутпорті поширилася неправдива інформація про походження та міграційний статус злочинця. У наступні дні відбулися антиіммігрантські заворушення й напади на поліцейських, мечеті та об'єкти розміщення мігрантів. Влада відповіла посиленням присутності поліції та оперативним переданням справ до судів. За даними Міністерства юстиції Великої Британії, із серпня до грудня 2024 року кримінальному переслідуванню піддали 912 обвинувачених, 680 осіб було засуджено, а серед 651 особи, якій призначили покарання, 76 відсотків отримали реальні строки позбавлення волі. Заворушення припинилися, однак подальші перевірки виявили й недоліки в підготовці та комунікації правоохоронних служб.

Своєю чергою, Молдова напередодні парламентських виборів у вересні 2025 року зіткнулася з незаконним політичним фінансуванням, спробами підкупу виборців, кібератаками та дезінформацією. Поліція, прокуратура й інші державні органи вживали заходів проти цих загроз. Згодом спостерігачі ОБСЄ встановили, що вибори були конкурентними, а голосування відбулося спокійно та прозоро, попри серйозні спроби втручання. Водночас вони розкритикували окремі рішення про виключення партій із виборчого процесу, ухвалені без забезпечення достатньо ефективної можливості оскарження. Цей приклад показує, що захист держави потребує також контролю законності дій самої влади.

Маніпуляції страхом з'явилися задовго до інтернету

Історичним прикладом документально підтвердженої провокації залишається німецька операція у Гливицях 31 серпня 1939 року. Співробітники нацистської служби безпеки інсценували напад поляків на німецьку радіостанцію. Подію використали у пропаганді як один із приводів для агресії проти Польщі. Справу описано, зокрема, у матеріалах Нюрнберзького процесу. У цьому випадку сама провокація була частиною заздалегідь підготовленої державної операції.

Інший доказовий статус має так званий «рязанський цукор» вересня 1999 року. Після реальних вибухів житлових будинків у Росії мешканці Рязані помітили підозрілі мішки в підвалі багатоквартирного будинку. Спочатку повідомлялося про запобігання теракту, однак пізніше російська ФСБ назвала подію навчаннями з використанням цукру. Суперечливі заяви спричинили багаторічні підозри щодо дій спецслужб. Водночас у межах незалежного судового розгляду не було встановлено, що ФСБ організувала всю серію вибухів. Ця історія насамперед показує, як непрозорість дій держави може підривати довіру до установ, відповідальних за безпеку.

Що дозволяє державі відновити контроль?

Описані випадки відрізняються причинами, учасниками та наслідками. Їх об'єднує можливість використовувати суспільні емоції, насамперед страх, гнів і недовіру. Іноді достатньо інформаційно посилити реальний конфлікт. В інших випадках вистачає фальшивої тривоги або неправдивої інтерпретації справжньої трагедії. Масштаб шкоди залежить не лише від намірів організаторів, а й від підготовленості державних установ і поведінки отримувачів інформації.

Ефективна протидія потребує постійного моніторингу загроз, оперативної перевірки інформації, взаємодії поліції, прокуратури та служб кібербезпеки, а також невідворотності відповідальності за доведені злочини. Реакція має бути рішучою, але законною та пропорційною. Держава зобов'язана захищати людей від насильства й диверсій, водночас зберігаючи право громадян на мирні протести, критику влади та добросовісний громадський контроль за її діями.

Не менш важлива профілактика. Влада повинна усувати реальні джерела напруженості, зрозуміло інформувати про загрози та результати розслідувань, забезпечувати незалежний контроль за діяльністю служб і підвищувати стійкість суспільства до маніпуляцій. Самі лише затримання не вирішать економічних проблем і не відновлять автоматично довіру до державних установ. На практиці громадянам не слід ігнорувати конкретну загрозу або самостійно вирішувати, що вона є неправдивою. Про безпосередню загрозу життю чи здоров'ю необхідно повідомляти за номером 112. Підозрілі інформаційні матеріали варто перевіряти за офіційними повідомленнями та передавати інформацію про них компетентним установам, зокрема NASK. Водночас не слід поширювати неперевірені звинувачення, особливо щодо цілих національних або соціальних груп.

Сильна держава не та, яка реагує найжорсткіше, а та, яка здатна своєчасно розпізнати загрозу, ефективно захистити громадян, справедливо притягнути винних до відповідальності та запобігти повторенню подібних криз. Такий підхід дозволяє не лише відновити порядок після конкретної події, а й поступово зміцнювати стійкість суспільства до майбутніх спроб дестабілізації.