
Пакти з Росією можуть послабити єдність НАТО

Російський дипломат висунув пропозицію щодо можливого укладення двосторонніх пактів про ненапад з окремими державами НАТО. 11 листопада 2026 року з такою ініціативою в Москві виступив Олексій Дробінін, директор Департаменту зовнішньополітичного планування Міністерства закордонних справ Росії. Згідно з його пропозицією, члени Альянсу могли б таким чином отримати додаткові індивідуальні гарантії безпеки від Росії.
Ідея з'явилася на тлі переговорів щодо завершення війни в Україні та майбутнього устрою європейської системи безпеки. Однак вона викликає питання: чи можуть окремі угоди з Москвою послабити принцип колективної оборони, на якому ґрунтується НАТО? Саме про таку загрозу попередив колишній прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк.
Що саме запропонувала Росія?
Під час конференції з питань безпеки в Москві Дробінін представив три можливі формати майбутніх домовленостей. Перший передбачав створення оборонного союзу або укладення двосторонніх договорів про взаємну допомогу, подібних до угод Росії з Білоруссю та Північною Кореєю.
Другий варіант передбачав політичні зобов'язання не надавати підтримки противникам іншої сторони у випадку агресії. Як приклад російський дипломат навів угоду, укладену Москвою з Іраном.
Третій варіант стосувався двосторонніх пактів про взаємний ненапад. Дробінін заявив, що такі угоди могли б укладатися зокрема з окремими членами НАТО. Їх могли б супроводжувати додаткові індивідуальні гарантії безпеки з боку Росії.
Про виступ російського дипломата повідомило агентство Reuters 11 листопада. Дробінін не назвав конкретних країн НАТО та не представив проєкту подібної угоди.
Чому окремі угоди можуть стати проблемою для НАТО?
Основою Північноатлантичного альянсу є принцип колективної оборони. Стаття 5 Північноатлантичного договору передбачає, що збройний напад на одного або кількох членів НАТО в межах визначеної договором території розглядається як напад на всіх.
Це не означає, що кожна держава автоматично зобов'язана направити свої війська для участі в бойових діях. Кожен союзник зобов'язаний надати допомогу державі або державам, які зазнали нападу, вживши заходів, які вважатиме необхідними, зокрема, за потреби, застосувавши збройну силу.
Якби держава, що входить до НАТО, уклала окрему угоду з Росією, її значення залежало б насамперед від передбачених у ній зобов'язань. Сам по собі пакт про ненапад не означає виходу з Альянсу або автоматичного припинення дії статті 5. Однак проблема могла б виникнути, якби така угода обмежувала можливість надання допомоги іншому члену НАТО, який зазнав нападу з боку Росії.
Важливе значення має і стаття 8 Північноатлантичного договору. Вона зобов'язує держави-члени не укладати міжнародних угод, що суперечать положенням договору. Повний текст обох статей доступний в офіційному тексті Північноатлантичного договору.
Окреме питання полягає в політичному впливі таких угод. Навіть без формальної зміни договірних зобов'язань двосторонні домовленості могли б призвести до розбіжностей між союзниками щодо реакції на російську агресію. Особливо серйозною ця проблема стала б у ситуації, коли окремі держави почали б ставити власні відносини з Москвою вище за спільні рішення Альянсу. Однак поки що це лише можливий сценарій, а не підтверджений наслідок російської ініціативи.
Арсеній Яценюк попереджає про спробу розколоти Альянс
12 листопада колишній прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк опублікував коментар, у якому розцінив російську ініціативу як спробу політичного послаблення НАТО. На його думку, Москва, не маючи можливості перемогти Альянс військовим шляхом, може спробувати підірвати його єдність за допомогою індивідуальних угод із державами-членами.
Яценюк застеріг від підміни принципу колективної оборони ситуацією, за якої кожна держава самостійно шукала б окремих домовленостей із Кремлем. Він також звернув увагу на можливість використання Росією радикальних політичних сил у Європі. Це оцінки та припущення колишнього прем'єр-міністра, а не підтверджені відомості про конкретні переговори чи участь подібних організацій у реалізації російської пропозиції.
У своєму коментарі Яценюк також нагадав про досвід України, зокрема про Будапештський меморандум, як застереження щодо довіри до російських обіцянок у сфері безпеки.
Досвід України та Будапештський меморандум
5 грудня 1994 року Україна, Росія, Сполучені Штати та Велика Британія підписали в Будапешті меморандум про запевнення щодо безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Росія зобов'язалася, зокрема, поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, а також утримуватися від погрози силою або її застосування проти цієї держави. Анексія Криму у 2014 році та повномасштабне вторгнення, що розпочалося в лютому 2022 року, стали порушенням цих зобов'язань.
Водночас Будапештський меморандум не передбачав такого самого механізму колективної оборони, як стаття 5 НАТО. Тому порівняння двох документів має значення насамперед у дискусії про надійність міжнародних зобов'язань, а не про однакові правові гарантії.
Що російська ініціатива означає для Польщі?
Для Польщі, розташованої на східному фланзі НАТО та яка межує з Україною, Білоруссю, а також із Росією через Калінінградську область, єдність Альянсу має безпосереднє значення для національної безпеки. Система колективної оборони ґрунтується не лише на положеннях міжнародного договору, а й на військовій співпраці, спільному плануванні та готовності союзників діяти.
Поки що російська пропозиція не означає зміни цих принципів. Конкретних проєктів угод не представлено, а домовленості з окремими державами НАТО не підтверджені. Однак якщо переговори про двосторонні пакти справді розпочнуться, головним питанням стане відповідність їхніх умов зобов'язанням, що випливають із членства в Альянсі, а також те, чи не обмежать вони можливості спільного реагування на загрози.
Коментарі