Netflix, YouTube і російський мультфільм. Чому батькам варто перевіряти джерела дитячого контенту?

Британські депутати звернулися до міністерки культури Лізи Ненді щодо російського анімаційного серіалу «Маша та Ведмідь». Однак ідеться не лише про те, чи потрібно прибирати мультфільм із платформ. Важливіше інше: чи знають дорослі, який контент діти дивляться на Netflix, YouTube та інших сервісах.

Про ситуацію написав The Guardian. За даними видання, понад 50 депутатів із шести британських політичних партій підписали лист, у якому звернули увагу на присутність російської продукції в сервісах, доступних дітям, зокрема на Netflix та ITVX.

У листі, зокрема, вказано на епізоди, у яких з’являється радянська військова символіка. На думку депутатів, в одній зі сцен Маша носить одяг, схожий на радянську військову форму і шолом танкіста, а в іншій, кашкет, який асоціюється з радянською прикордонною службою та репресивним апаратом Радянського Союзу.

Це не означає, що у Великій Британії вже ухвалено рішення про блокування або видалення серіалу з платформ. Поки що йдеться про політичне звернення і питання до уряду: чи мають матеріали, призначені для дітей, перевірятися уважніше, якщо союзники висувають проти них серйозні звинувачення.

Чому тема повернулася зараз?

Одна з причин, рішення Netflix. Платформа придбала права на наступні сезони «Маші та Ведмедя», а також продовжила ліцензію на попередні сезони й додаткові серіали у понад 100 країнах. Для багатьох батьків це означає, що російська продукція може з’явитися в дуже простому і щоденному каналі доступу: у застосунку, який дитина знає і запускає без зайвих роздумів.

Український контекст тут особливо важливий. Український Центр протидії дезінформації визначає цей серіал як інструмент російської «м’якої сили», тобто впливу, який здійснюється не через відкриту агітацію, а через культуру, розваги, символи і звички. Про ситуацію також писав Detector Media.

В Естонії схожу позицію зайняв міністр закордонних справ Маргус Цахкна. Він звернув увагу, що радянські символи для багатьох країн Центральної та Східної Європи не є нейтральною декорацією, а асоціюються з окупацією, депортаціями і злочинами.

Виробник серіалу, студія Animaccord, відкидає звинувачення. Представники компанії стверджують, що «Маша та Ведмідь» є популярним сімейним мультфільмом без політичного послання, побудованим навколо тем дружби, уяви і гри.

Не кожен мультфільм нейтральний

Проблема в тому, що діти дивляться контент не так, як дорослі. Вони не перевіряють країну походження продукції, власника прав, політичний контекст або те, хто заробляє на переглядах. Для дитини мультфільм залишається мультфільмом. Для дорослих він може бути частиною обігу культури, символів і грошей.

У випадку російських матеріалів після 2022 року це питання стало особливо чутливим. Росія веде повномасштабну війну проти України, а російський контент при цьому все ще може існувати у глобальному розважальному просторі, зокрема в мовних версіях, підготовлених для аудиторії з інших країн.

Українські медіа раніше звертали увагу, що україномовний канал «Маша та Ведмідь» на YouTube мав дуже велику аудиторію. За даними Detector Media, лише у 2025 році він мав понад 800 млн переглядів, а в описах з’являлися відсилання до російських ресурсів і мережі VK, заблокованої в Україні.

Це показує, що однієї мовної версії недостатньо. Якщо мультфільм озвучений українською або польською мовою, це не означає автоматично, що його джерело, фінансування і контекст є нейтральними.

Що можуть зробити батьки?

Найпростіший висновок із цієї історії не зводиться до того, щоб негайно видаляти все зі списку переглядів. Значно важливіше свідомо перевіряти, що діти отримують як «безпечну» розвагу.

• перевіряти країну походження продукції і назву студії;
• звертати увагу, хто є власником прав на серіал;
• не орієнтуватися лише на мову дубляжу;
• дивитися, чи з’являються в мультфільмі військові, імперські або радянські символи;
• перевіряти, чи не ведуть офіційні профілі та посилання до російських ресурсів;
• говорити з дітьми про те, що вони дивляться, замість того щоб повністю залишати контроль алгоритмам.

Це стосується і сімей у Любліні, і всієї Польщі. У багатьох домівках діти користуються Netflix, YouTube, планшетами і смарттелевізорами. Часто вони роблять це польською, українською або російською мовою. Тому батьківський контроль не має обмежуватися тільки віком дитини і часом перед екраном.

Варто також питати про джерело контенту. Хто його виробив? З якої країни він походить? Які символи показує? Дитина дивиться офіційний канал чи випадкові копії? Чи показує платформа контекст продукції, чи ставиться до неї як до звичайного мультфільму?

Суперечка навколо «Маші та Ведмедя» ширша, ніж один серіал. Це нагадування про те, що дитяча розвага теж може бути частиною боротьби за увагу, емоції і звикання до символів. А великі платформи не знімають із дорослих відповідальності за те, що потрапляє на екран дитини.