«Росія вторглася в Україну. Першою країною, яка капітулювала, стали Сполучені Штати». Майкл Маккей. Трамп знову оголошує «перемир’я»

11 жовтня 2026 року Дональд Трамп оголосив, що Україна та Росія погодилися на негайне енергетичне перемир’я. Він запевнив, що обидві сторони прийняли угоду, і закликав їх не порушувати її. Проблема в тому, що президент України Володимир Зеленський дізнався про нібито досягнуту домовленість із допису Трампа. Москва також публічно не підтвердила укладення угоди. Не було представлено ані її умов, ані термінів дії, ані механізму контролю. Таким чином, американський президент укотре оголосив про укладення угоди ще до того, як її існування публічно підтвердили обидві сторони.

Лише за день до цього канадський політичний аналітик Майкл Маккей (Michael MacKay) опублікував заяву, яка стала виразною критикою політики Вашингтона щодо російської агресії:

«Росія вторглася в Україну. Першою країною, яка капітулювала, стали Сполучені Штати».

Маккей написав це 10 жовтня на платформі X. Його слова не були реакцією на останню заяву Трампа, яка пролунала днем пізніше. Публікація з’явилася наступного дня після того, як Трамп оголосив про домовленість із Володимиром Путіним щодо постачання російського дизельного пального, яка викликала критику у США та Європі. Слово «капітуляція» тут використовується як політична метафора, а не як твердження про формальну капітуляцію Сполучених Штатів. Оригінальна публікація Майкла Маккея.

Домовленість із Путіним, російське дизельне пальне та тиск на Україну

9 жовтня Трамп оголосив про домовленість із Путіним, яка передбачає збільшення постачання російського дизельного пального на світові ринки, зокрема до США. Він стверджував, що це допоможе знизити ціни на пальне, які різко зросли на тлі кризи на Близькому Сході. Росія мала практично негайно надати понад 300 тисяч тонн дизельного пального, а додаткові постачання були анонсовані на наступні місяці.

Однак справа не обмежилася заявами. Того самого дня Міністерство фінансів США видало генеральну ліцензію General License 135, яка дозволяє певні операції, пов’язані з продажем, транспортуванням та імпортом російського дизельного пального, зокрема до Сполучених Штатів. Дозвіл діє до 7 квітня 2027 року. Це не означає скасування всіх санкцій проти Росії, але є конкретним винятком із раніше запроваджених обмежень. Документ доступний на офіційному сайті Міністерства фінансів США.

Це рішення має значення, яке виходить далеко за межі паливного ринку. Доходи від експорту нафтопродуктів є одним із джерел фінансування російської економіки, яка вже багато років веде війну проти України. Українські удари по російських нафтопереробних заводах спрямовані на скорочення можливостей виробництва пального, створення додаткових труднощів для російської військової логістики та зменшення фінансових надходжень Москви. Послаблення обмежень на торгівлю дизельним пальним може діяти у протилежному напрямку, хоча його реальний ефект залежатиме від обсягів постачання та доходів, отриманих Росією.

Зеленський назвав американсько-російську домовленість несправедливою. У розмові з Axios він зазначав, що пом’якшення санкцій могло б стати предметом переговорів, якби було частиною реальної взаємної угоди про припинення атак на енергетичну інфраструктуру. Тим часом Вашингтон ухвалив рішення, попри відсутність підтвердженої домовленості між Україною та Росією про взаємне припинення таких ударів.

Наступного дня, 10 жовтня, Трамп публічно зажадав від Києва припинити удари по російських нафтопереробних заводах. Він пішов ще далі, запропонувавши українцям обрати нового президента, який був би готовий укласти угоду з Росією. Виникла ситуація, яку важко узгодити із заявленою роллю неупередженого посередника: адміністрація США послабила обмеження щодо російського пального, а потім спрямувала політичний тиск на державу, яка захищається від російського вторгнення.

Це не перше перемир’я, оголошене Трампом

Історія подібних заяв бере початок щонайменше в березні 2025 року. Після телефонної розмови Трампа з Путіним Білий дім повідомив тоді про домовленість припинити атаки на енергетичну інфраструктуру. Путін погодився на обмежену пропозицію, але відмовився від повного 30-денного припинення вогню. Уже протягом наступних годин Україна повідомляла про нові російські удари. Сторони по-різному трактували зміст домовленостей і взаємно звинувачували одна одну в їх порушенні.

14 вересня 2026 року Трамп знову заявив, що Україна та Росія погодилися припинити атаки на енергетичні об’єкти. Однак Київ не підтвердив існування остаточної угоди й наголосив на необхідності отримання надійних гарантій із боку Москви. Під час зустрічі з журналістами 22 вересня Зеленський пояснив, що Україна готова припинити удари по російській енергетиці, якщо Росія перестане атакувати українські електростанції, системи теплопостачання та водопостачання.

11 жовтня ситуація повторилася. Трамп оголосив, що енергетичне перемир’я набуває чинності негайно, оскільки обидві сторони висловили згоду. Зеленський відповів, що інформація про таку угоду стала для нього новиною. Водночас він підтвердив готовність України до взаємного припинення атак за умови реальної згоди Росії та надання гарантій. Відсутність публічного підтвердження з боку Москви не доводить, що Путін не знав про ініціативу, але й не дозволяє вважати заяву американського президента доказом укладення угоди.

У всіх цих випадках повторюється одна й та сама проблема: політична заява не замінює узгоджених правил. Перемир’я потребує визначення об’єктів, на які поширюється заборона атак, дати початку його дії, порядку контролю за дотриманням і наслідків можливих порушень. Без цього навіть заявлена згода може залишитися лише повідомленням для громадськості.

Критика у США. Проти виступають і республіканці

Політика Трампа щодо Росії викликала заперечення й у самих Сполучених Штатах. 9 жовтня сенатори-демократи Чак Шумер, Джин Шагін та Елізабет Воррен спільно розкритикували рішення дозволити торгівлю російським дизельним пальним на світовому ринку. Вони назвали його зрадою України, європейських союзників і національної безпеки США. На їхню думку, адміністрація намагається пом’якшити наслідки зростання цін на пальне, водночас надаючи Росії додаткові можливості для отримання доходів.

Критика не обмежується опозицією. Конгресмен-республіканець Браян Фіцпатрік, співголова Congressional Ukraine Caucus (групи підтримки України в Конгресі США), оголосив про законодавчу ініціативу, спрямовану на блокування паливної домовленості з Росією. Підтримку цій ініціативі висловив також республіканець Дон Бейкон. Це важливе розрізнення: рішення Білого дому не відображають автоматично позицію всього американського Конгресу або всіх виборців Республіканської партії.

Європа має намір зберігати тиск на Москву

У Європі паливна домовленість Трампа також викликала критичну реакцію. 10 жовтня британський уряд підтвердив намір зберігати жорсткі санкції проти Росії, а також продовжувати військову й фінансову допомогу Україні. Лондон нагадав, що саме Москва неодноразово відхиляла пропозиції про повне та часткове припинення вогню, продовжуючи атаки на українське цивільне населення й енергетичну інфраструктуру. Велика Британія, як і раніше, підтримує дипломатичні зусилля США, але вважає, що сталий мир залежить від реальних дій Росії.

11 жовтня міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль публічно підтримав Зеленського після заяв Трампа про необхідність зміни українського президента. Німеччина заявила про намір зберігати санкційний тиск на Росію. Така позиція демонструє різницю між готовністю до мирних переговорів і згодою послаблювати інструменти тиску на Москву. Це, однак, не означає, що всі європейські держави зайняли однакову позицію щодо американської політики.

Поки політики оголошують перемир’я, мирні українці продовжують гинути

Найтрагічнішим тлом цих політичних суперечок залишається становище цивільного населення. 10 жовтня внаслідок російського удару по Запоріжжю загинули щонайменше 23 людини, серед них четверо дітей, згідно з даними, оприлюдненими українською владою наступного дня. У цей самий час тривали чергові переговори про обмеження ударів і торгівлю російським пальним.

Масштаби проблеми демонструють і дані ООН. Згідно зі звітом Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, із січня по серпень 2026 року загинули щонайменше 2222 мирних жителі, ще 13 058 зазнали поранень. Сукупна кількість загиблих і поранених була на 55 відсотків більшою, ніж за аналогічний період 2025 року. Це підтверджені жертви російської війни та бойових дій, а не статистика наслідків конкретних рішень Трампа. Не можна автоматично покладати відповідальність за ці трагедії на американську політику. Однак можна констатувати, що неодноразові заяви про перемир’я досі не привели до стійкого припинення атак на цивільне населення.

Саме в цьому контексті слід розглядати слова Майкла Маккея про «капітуляцію» США. Це різка політична оцінка, з якою можна сперечатися, але вона пов’язана з конкретними подіями: послабленням частини санкцій проти Росії, тиском на Україну та неодноразовими оголошеннями угод, реалізація яких залишається під питанням.

Енергетичне перемир’я могло б принести Україні реальне полегшення, особливо напередодні зими. Але для того, щоб воно справді захищало електростанції, системи теплопостачання та мільйони людей, потрібно дещо більше, ніж допис американського президента в соціальних мережах. Вирішальне значення матимуть реальні зобов’язання Росії, чіткі умови угоди та їх дотримання. Поки цього немає, дипломатичні заяви не можуть замінити безпеку українського цивільного населення.