Фото: fotopolska.eu
Ні для кого не секрет, що в середині ХІХ століття така держава, як Польща не існувала. Її територію за п’ятдесят років до цього поділили “три чорні орли”: Росія, Австрія і Прусія. Згодом відбулися масштабні наполеонівські війни, а їх наслідком стали нові кордони, які проіснували до першої світової війни. В ході цих процесів більшість теренів Польщі опинилися в руках російської корони та були трансформовані в Польське царство, а згодом в Привіслянський край.
Нова адміністрація
Зрозуміло, що після повної втрати автономії на польських землях почали встановлювати імперську адміністрацію. Для праці армії чиновників-бюрократів необхідно було створити відповідні умови. На сам перед це стосувалося приміщення, в якому міг би оселитися окупаційний уряд.
Початково таку роль взяв на себе палац Любомирських, який і досі знаходиться на Литовській площі. Однак згодом стало зрозуміло, що в цій будівлі замало місця для величезного російського штату. Через деякий час імперський апарат займав уже п’ять будинків на великій відстані один від одного.
Перші плани палацу
Саме тому двадцять восьмого вересня 1852 року губернатор Любліна Станіслав Іванович Мацкевич подав “прошення” на побудову нового приміщення для влади. Новий будинок повинен був повстати на місці колишнього цвинтаря та костелу ордену Боніфратрів.
Ціна проєкту повинна була скласти 58 380 російських рублів, які планувалося взяти в банку під відсотки. В такому випадку потрібно було б повернути 81 950 російських рублів. Кошти для повернення суми планувалося стягнути з міст губернії, в яких залишилися гроші після побудови власних адміністраційних будинків. Проте уряд не дав згоди на такі дії.
Нова ідея
Новий проєкт у 1858 запропонував варшавський архітектор Юліан Анкевич. Згідно з його задумом окрім кімнат для адміністрації одинадцять кімнат були призначені для двірників, а також слід було збудувати дровітню.
Ідея сподобалася владним колам і вони її прийняли, але не обійшлося без поправок: потрібно було забезпечити світлі робочі місця для двадцяти осіб; архів, який повинен був зайняти сорок чотири кімнати; кількість кімнат для двірників було зменшено до восьми; новий будинок повинен був стояти в одній лінії з уже присутнім палацом Любомирських.
Через зміни проєкт було суттєво розширено, оскільки тільки один архів був більший за початковий план на тридцять чотири кімнати. Крім того, постанова Ради Будівництва про одну лінію змусила стилізувати фасад під старий палац.
Будівництво почалося одразу після ухвалення проєкту у 1859 і закінчилося через два роки. Завершенням став поміщений на будинку державний герб з написом двома мовами: “RZĄD GUBERNIALNY LUBELSKI / ЛЮБЛИНСКОЕ ГУБЕРНСКОЕ ПРАВИТЕЛЬСТВО” (укр. Уряд Люблінської Губернії).
Наш час
До сьогоднішнього дня будинок не зазнав значних змін. У 1918 він став садибою дирекції II Корпусу Польського Війська. Друга світова не завдала споруді значних пошкоджень. Довгий час палац був власністю Університету Марії Кюрі-Склодовської. В ньому розміщувався відділ Педагогіки та Психології УМКС. Кілька років тому будинок було продано в державну власність.
Коментарі