Люблінська частина Древа Хреста Господнього

Серед люблінських скарбів є один, який змушує людей упродовж кількох століть впадати в трепет. Це найбільша в католицькій церкві частина Древа Хреста Господнього, яка зберігається в домініканському костелі святого Станіслава.

Існує дві версії появи в Любліні даної реліквії. Згідно з першою артефакт привіз до міста руський священник Григорій ще у 1333 році. Однак ця теорія не користується великою популярністю. Більш вірогідною називають дату 1420, а шлях святого Древо прослідковують від Візантії. У 988 році коли князь Київський Володимир Великий прийняв хрещення і взяв за жінку Анну – сестру візантійських імператорів Василія ІІ та Костянтина ІХ. Нова княгиня випросила у своїх братів частину Древа Хреста Господнього, який знаходився в імператорській скарбниці від п’ятого століття, часу коли його знайшла свята Олена. 

Привезена на руські землі реліквія впродовж чотирьох століть перебувала в Києві. У 1415 польський король, князь литовський і руський Владислав Ягайло назначив єпископом Києва священника Андрія – члена ордену святого Домініка. За декілька років на місто напали татари. Загарбники нищили та палили все що бачили. Рятуючи скарб у 1420 єпископ Андрій тік до Польщі. 

Дорогою до Кракова отець затримався в Любліні, у своїх братів з домініканців. Коли ж через кілька днів він вирішив їхати далі, то коні відмовилися рушати з місця. Так стало зрозуміло, що Древо Хреста Господнього вибрало для себе новий дім. Постать єпископа Андрія вважали напівлегендарною, проте в 1994-1995 році розкопки виявили його могилу в одному із підвалів храму.

Під час великої пожежі храм згорів, проте реліквії залишилися цілими. Святиню перенесено до каплиці Фірлеїв. Пізніше артефакт перенесли на постійне зберігання в каплицю Тишкевичів, де для нього облаштували спеціальний вівтар.

За час свого перебування в місті Древо спричинило багато чудес. Однією з них було дивовижне звільнення самої реліквії. У 1592, коли нова хвиля чорної смерті нахлинула на Європу, монахи замурували дерево в одній із кімнат монастиря, щоб вберегти його від грабунку. Яке ж було здивування, коли наступного дня воно лежало на вівтарі та променилося яскравим білим світлом.

Іншою дивовижею був порятунок міста від військ Богдана Хмельницького. Після початку національно-визвольної війни в 1648-1649 польські війська зазнавали поразки за поразкою, аж доки козаче військо не взяло в облогу Люблін. Мешканців не було кому рятувати крім Бога, тому було вирішено відправити благальну службу до святого Хреста, та пронести його з процесією по ратуші. І сталося диво. Над домініканським костелом з’явилися знаки стріл і мечів. Видовище налякало нападників, і змусило їх відступити.

Пізніше, у 1719 Древо Хреста Господнього врятувало місто від пожежі. Коли люди почали молитися до реліквій, вогонь відразу став відступати. У наступному столітті, коли в Любліні панувала холера, було вирішено відправити службу до святого Древа, і вже за кілька днів страшна хвороба повністю відступила від міста.

Під час другої світової війни, уся територія міста постраждала. Лише костел святого не зазнав пошкоджень: ні при нападі німців, ні при вході в місто червоної армії. 

На жаль шістсот річна історія святого Древа Хреста Господнього закінчилася в 1991. В ніч з 9 на 10 лютого костел обікрали. Основний масив Дерева зник, проте злодії не забрали кілька інших реліквій. На місці залишилися велика монстрація (дароносиця призначена для показування мощей або святого причастя в католицькій церкві) та хрест з частиною Древа Хреста Господнього. 

З 2005 року реліквії поміщено в новий релікварій у формі латинського хреста. Він виконаний із чорного дуба, на кінцях хреста розміщено символи євангелістів, а на перехресті в спеціальній рамі поміщено святі реліквії Древа Хреста  Господнього.

Фото: fotopolska.eu

Стаття підготовлена з використанням матеріалів Ośrodek „Brama Grodzka - Teatr NN”